arxіtekturnі-pamyatki

Як за допомогою технологій можна рятувати архітектурні пам’ятники

Архітектурні пам’ятники часто занепадають і руйнуються через брак фінансування на їх відновлення, потрапляють під знесення через зведення чергового торгового центру або житлового комплексу, страждають в ході збройних конфліктів, через пожежі або недбалість.

Технологічні рішення здатні зберегти історичні пам’ятники для нащадків або воскресити вигляд споруд, які вже частково зруйновані.

Такі кейси є не тільки на Заході, а й в Україні.

Нотр-Дам і Тріумфальна арка: світова практика

16 квітня 2019 року на очах сотень людей загорівся собор Паризької Богоматері.

Пожежу в одній з найбільш відомих історичних пам’яток Франції все-таки вдалося загасити, але вона призвела до обвалення шпиля і даху.

Це буде не перша реставрація собору з багатовіковою історією. Однак тільки в цей раз для відновлення Нотр-Дама використовують 3D-модель. Її створили за допомогою лазерного сканування до загоряння, коли планували ремонтні роботи.

Відразу після пожежі ЗМІ та інтернет-користувачі активно підтримували чутки, що для реставрації знадобиться модель собору з гри Assassin’s Creed. Це не підтвердилося: при відтворенні вигляду Нотр-Дама важлива максимальна деталізація і точність — до міліметра. Комп’ютерна графіка таким похвалитися не може.

Крім того, реставраторам і інженерам важлива не тільки зовнішня частина, але і структура внутрішніх перекриттів даху. Ці деталі відомі завдяки збереглася документації, а також результатами лазерного сканування.

Відсутність 3D-моделі сильно ускладнило б реставрацію.

Кейс Нотр-Дама — найяскравіший приклад використання технологій для відтворення або відновлення історичного об’єкта. Але не єдиний.

У 2001 році в Афганістані таліби знищили Культурний ландшафт Баміанської долини, створений в VI столітті н.е., назвавши їх язичницькими ідолами.

У 2015 пара китайських мільйонерів вирішила відтворити вигляд зруйнованих скульптур з допомогою голограм. Вони профінансували створення 3D-зображень і встановили проектор, який пізніше передали у власність міністерству культури.

Влітку того ж року 150 людей спостерігали за світловим шоу — вночі проектори включили і проекції статуй Будди постали перед глядачами у всій своїй величі.

Вперше подібну ідею запропонували реалізувати в 2005 році, але тоді проект не підтримали.

Зараз баміанська влада не може дозволити часте використання проектора через проблеми з енергопостачанням, як повідомляє NYT. Але технології дозволили відтворити легендарні статуї.

До речі, саме знищення Будд і стало поштовхом до розвитку некомерційних організацій, мета яких — збереження об’єктів культурної спадщини.

 

Найвідоміший з них — проект CyArk, створений в 2003 році. Його активісти почали зі створення цифрових копій об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за допомогою лазерного сканування.

Пізніше CyArk і Google заснували Open Heritage project, що дозволяє людям відвідати в віртуальній і доповненій реальності об’єкти історичної та культурної спадщини, як існуючі, так і вже зруйновані — від Титаніка до Парфенона і Пізанської вежі.

Інша відома організація — англійський Інститут цифрової археології, який створив копію Тріумфальної арки, зруйнованої бойовиками ІГІЛ в Пальмірі.

Збереження пам’яток в Україні

В Україні багато архітектурних пам’яток і старовинних будівель, які знаходяться в жалюгідному стані, під загрозою знесення і потребують реставрації.

Ця проблема привернула увагу некомерційного проекту «Мапа реновації». Його творці вирішили скласти інтерактивну карту історичних будівель Києва, які потребують реставрації і можуть бути знищені.

Всього проектом займається близько 30 осіб. Ми в EverScan приєдналися до соціальної ініціативи.

За допомогою лідарного сканування — тією ж технологією, що використовувалася для створення 3D-моделі Нотр-Дама — ми конструюємо 3D-копії будівель.

Згодом ці моделі можна застосовувати в ході реставрацій і реконструкцій. Террастріальне сканування забезпечує високоточні і швидкі вимірювання з високою щільністю, збираючи дані і представляючи їх у вигляді хмари точок.

Швидкість роботи наземного сканера — до мільйона вимірювань в секунду. За пару годин наші інженери проводять сканування фасаду будівлі. В результаті ми отримуємо його цифрову копію і HDR-знімки.

Скани потрібно «склеїти», створивши єдиний хмара точок, яке буде основою для 3D-моделі.

Всього за цей рік ми відсканували 10 будівель в Києві, включаючи садибу Сікорського, урядову дачу УРСР, побудовану в 1930-х, садибу Терещенко, двоповерховий будинок, де в 1920-х розміщувалося відділення поліції.

Всю інформацію ми розмістимо у відкритому доступі на порталі «Мапа реновації» — так проект привертає увагу до проблеми руйнування історичного вигляду Києва.

В майбутньому ми хочемо створити повну цифрову карту міста.

Війни, пожежі і руйнування століттями стирають з лиця землі історію: пам’ятники, споруди, будівлі. Зараз у людства достатньо ресурсів, щоб перешкодити цьому. Ми можемо зберегти спадщину для нащадків.

Технології в області 3D-моделювання та сканування розвиваються і удосконалюються з кожним роком, а їх собівартість знижується, тому зберігати історичні пам’ятки в майбутньому стане простіше.

Максим Севостьянов, директор з розвитку бізнесу технологичічної компанії EverScan

Посилання на джерело

Як за допомогою технологій можна рятувати архітектурні пам’ятники

/Новини

«Якість доріг контролюватиметься незалежними компаніями. Не секрет, що раніше нові або відремонтовані дорожні об‘єкти часто приймались «із заплющеними очима» – про те, що існують норми та стандарти, просто «забували», написав 6 грудня на своїй сторінці у ФБ очільник Державного агентства автомобільних доріг України («Укравтодор») Олександр Кубраков.

За його словами, такий підхід зводив нанівець увесь сенс будівництва – неякісні дороги швидко зношувались та потребували нового ремонту.

Список потенційних контролерів у МІУ наразі не озвучували. Відомо лише, що Кубраков зустрічався з цього питання з австрійською iC consulenten, щоб обговорити можливість співпраці в рамках пілотного проєкту – на автошляху Н-08 Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя (через Кременчук) – Маріуполь.

Навіщо потрібні сторонні перевіряльники, і чи зможуть вони гарантувати кращу якість дорожнього полотна в Україні?

Справа в сумах. 

У 2016 році уряд України дорожню сферу відніс до пріоритетних – тоді вперше «Укравтодору» (УАД) держава виділила близько 10 млрд грн. Це безпрецедентна для дорожньої сфери сума, що дорівнює як мінімум двом попереднім річним бюджетам УАД. Відтоді обсяги фінансування лише збільшуються, і наступного року загальний дорожній бюджет має скласти майже 77 млрд грн.

Змінилися і принципи фінансування – частина проєктів, як і раніше, фінансуються в рамках цільових державних програм, але більшість грошей надходить з Дорожнього фонду (ДФ), який почав працювати у 2018 році та збирає акцизний податок на паливо і ввезені в Україну транспортні засоби.

Окрім ДФ у фінансуванні дорожньої сфери беруть участь місцеві бюджети. 2018 року (у рамках децентралізації) УАД передав 120 000 км доріг на баланс місцевих рад.

Також на автошляхи держава витрачає частину грошей, зібраних у результаті митного експерименту – у 2017 це було 2,2 млрд грн, а у 2018 – 3,2 млрд грн.

Нюанси розподілу. Відчутна частка дорожнього бюджету завжди йшла на погашення боргів УАД. Були роки, коли ця стаття витрат забирала понад 60% кошторису агентства. Наприклад, у 2015 році УАД отримав 24,5 млрд грн, з них 17,5 млрд віддав кредиторам.

З 2016 року ситуація почала виправлятися – тоді на обслуговування кредитних зобов’язань пішло 40% бюджету агентства. Приблизно в такій же пропорції розподілився бюджет УАД у 2017 році. А у 2018 і 2019 роках відомство віддавало на погашення кредитів близько 20% свого річного бюджету.

Отже, будівельники і ремонтники можуть будувати і приводити до ладу все більше кілометрів дорожнього полотна, а разом з цим – більше заробляти.

Нові гравці. Зміни у фінансуванні збіглися зі змінами на ринку. Якщо до 2013 року будівельними та ремонтними роботами займалися структурні підрозділи УАД і кілька приватних компаній, чиї власники були наближені до керівництва МІУ й УАД, то 2016 року підряди стали отримувати в тому числі й компанії, які ніколи не брали участі у великих проєктах.

За даними сайту ProZorro, які вивчив і структурував Mind, у тендерах цього року найбільше щастило таким компаніям: «Альтком», «Автострада», «Автомагістраль Південь», «ПБС», «Онур Інтернешнл», «Техно-Буд-Центр», «Полтавабудцентр», «Славдорстрой», «Ростдорстрой», структурний підрозділ держхолдингу «Білоруський автодор» – Дорожньо-будівельний трест № 2, м. Гомель.

У цьому списку – лише дві компанії, які активно вигравали тендери на дорожні роботи до 2013 року, – «Альтком» і «Онур».

Більшість робіт виконують приватні структури. Але іноді щастить і облавтодорам. Наприклад, ДП «Вінницький облавтодор», що входить до складу «ДАК «Автомобільні дороги України», протягом 2019 року часто вигравав тендери, що проводяться регіональною Службою автомобільних доріг, у 2018 році – успіх у Львівській області супроводжував ДП «Львівський облавтодор».

Винятком можна вважати хіба що турецький «Онур» і підприємства «Білавтодору». Але турки знайомі з особливостями українського дорожнього ринку ще з часів будівництва Одеської траси. Крім того, «Онур» свого часу йшла з України – у 2012 році припинила роботу своєї однойменної дочірньої компанії. Працювати тут залишилася тільки «Онур Конструкціон Інтернешнл», якій, як вважають «Наші Гроші», протегував Ігор Коненко.

З анонсованих іноземців до державних тендерів ніхто не добрався – більш того, такі компанії, судячи з інформації ProZorro, навіть не подаються на конкурси. Виняток – підприємства «Білоруського автодору».

То чи потрібні контролери? 

У світі зазвичай контролем займаються спеціалізовані компанії та/або інженери з FIDIC – міжнародної федерації інженерів-консультантів. В Україні теж є представники FIDIC – Асоціація інженерів-консультантів України. Але до контролю якості таких фахівців залучають лише в проєктах, які реалізуються на кредити від МФО. За свої послуги контролери, залежно від обсягу робіт, беруть 3–5–10% від вартості проєкту.

У МІУ намагалися залучити незалежних перевіряльників до робіт, виконуваних за гроші державного бюджету, але – безуспішно. Наприклад, у 2016 році УАД в найостанніший момент скасував тендер на залучення таких компаній, мотивувавши своє рішення тим, що замовляти такі роботи агентству приватним компаніям невигідно.

Чи зуміють зараз у МІУ залучити незалежних експертів? 

Чиновники з МІУ відзначають, що така ініціатива раніше зустрічала опір в Кабміні, але підтримувалася всередині міністерства. «Незалежний контроль – потрібен. Питання – хто це буде? Я вважаю, що це повинні бути відомі міжнародні компанії, які відповідатимуть власною репутацією за нагляд, а не інженер, який отримав сертифікат FIDIC. Тому що інженер, окрім свого диплома, більше нічим не відповідає», – вважає Володимир Омелян, ексміністр інфраструктури.

За матеріалами Mind.ua