Зустріч у Дніпрі відкрила регіональний формат роботи НСПС, що буде поширений і на інші області.

Формат був робочим – без декларацій і гучних слів, із фокусом на реальні проблеми та ризики проєктного ринку.

Говорили відверто.
Про якість проєктної документації.
Про саморегуляцію як інструмент, а не формальність.
Про ціноутворення, яке й досі часто базується на застарілих підходах.

Моя позиція принципова: саморегуляція – це усвідомлене об’єднання професійної спільноти навколо спільних стандартів і відповідальності за результат. Без цього неможливо підвищити рівень проєктних рішень і відновити довіру до ринку.

Дякую колегам за предметну розмову й готовність працювати разом.

Віктор Лещинський

Запис НСПС: робочі зустрічі. Дніпропетровськ спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Під час виступу представив позицію Національної спілки проєктної справи щодо необхідності системної саморегуляції ринку. Якість проєктування має стати безумовним стандартом – із прозорим кошторисом, дотриманням державних будівельних норм та персональною відповідальністю всіх учасників процесу.

Окремо акцентував на ролі професійних об’єднань у формуванні галузевих правил і захисті інтересів відповідального бізнесу. Консолідація фахової спільноти є необхідною умовою підвищення довіри до ринку в період масштабної відбудови.

Саморегуляція – це питання зрілості ринку. НСПС продовжує формувати механізми, які перетворюють професійну відповідальність на стандарт.

Запис KyivBuild 2026 – одна з найяскравіших подій року в будівельній галузі спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Минулий 2025 рік не став для будівельної і проєктної галузі ані роком великого оптимізму, ані роком великої катастрофи. Він став роком більш тверезої оцінки ситуації. Коли стало остаточно зрозуміло, що працювати «як раніше» більше не ефективно, а формальні рішення дедалі частіше дисонують з реальною економікою, наявністю людських ресурсів та фізичними можливостями бізнесу.

Про це у програмі «Особистість з Сергієм Дойком» наголосив доктор юридичних наук, президент Національної Спілки Проєктної Справи (НСПС) Віктор Лещинський. Його оцінки не були емоційними оцінками фахівця, котрий глибоко знає нюанси справи, а лише стосувалися реального стану речей. Бо йдеться ж не про окремі проблеми сфери, а про системні збої, котрі накопичувалися роками та відчутно загострилися під час війни. «Минулий рік не можна назвати ані позитивним, ані негативним. Він став більш зрозумілим з точки зору наявних реалій. Галузь адаптувалася до викликів, але проблем точно не стало менше», – зазначив Віктор Лещинський.

Одна з ключових тем, порушена під час програми, це державне ціноутворення. Наприкінці 2025 року Кабмін оновив підходи до формування кошторисів для об’єктів державної та комунальної власності. На папері було зростання зарплат і прибутку, однак на практиці мали місце все ті ж розриви між нормативами та ринком. «Офіційна розрахункова зарплата становить близько 22 тисячі 800 гривень. Реальна ж складає 35 – 45 тисяч гривень. І це не поодинокі випадки, а це реальний ринок», – відзначив президент НСПС.

Кадровий голод у будівництві та проєктуванні давно припинив бути тимчасовим явищем. Замовники часто змушені орієнтуватися на рекомендовані державою показники. І не тому, що ці показники вірні, а тому, що так значно безпечніше з точки зору перевірок. Тому, каже Віктор Лещинський, у результаті ми отримуємо ситуацію, коли за формально правильними цифрами неможливо якісно реалізувати проєкт.

Окремий пласт проблем – діджиталізація. В Україні ця «новація» стає обов’язковою, але вона не забезпечена базовими умовами. Держава активно переводить процеси у електронний формат, але не створює механізмів для енергетичної підтримки бізнесу. Для малого чи навіть середнього бізнесу генератори та інверторні системи – це сотні тисяч гривень додаткових витрат, тоді як для проєктних компаній це ще й питання технічної спроможності працювати взагалі. «Проєктний офіс споживає десь 20 – 30 кВт. Це сервери, техніка, команди, освітлення, життєдіяльність тощо. Без стабільного електропостачання така модель просто не працюватиме», – пояснює пан Лещинський. І додає, що у ситуації, яку ми усі маємо нині, діджиталізація не стає дієвим інструментом розвитку, а починає навпаки працювати як фактор ризику.

Та найбільш болючою залишається проблема, про яку вголос говорять далеко не усі: проєктний ринок України фактично живе без чітких «правил гри». Є сертифіковані фахівці, але немає вимог до компаній, до їхнього досвіду, професійного рівня команди, спроможності виконувати складні роботи на не менш складних об’єктах. Результат – демпінг. У Prozorro вартість проєктних робіт знижують у 2 – 3 рази. Формально усе законно, але фактично це стає шляхом до втрати якості. «Я не бачив жодного якісного проєкту за демпінгову ціну. Це завжди економія на людях, термінах та контролі. А потім йдуть коригування, затримки і перевитрати під час будівництва», – говорить президент НСПС.

Так само у розмові йшлося про те, як і чому з’явилася Національна Спілка Проєктної Справи. За словами Віктора Лещинського, саме з усвідомлення необхідності змін й почалася трансформація існуючого професійного об’єднання – Національного Експертно-Будівельного Альянсу України. Альянс змінив формат і мандат, перетворившись на НСПС. Бо стало зрозуміло, що проблеми експертизи є лише частиною системної кризи і що проєктний ринок вже просто вимагає впорядкування.

Про що саме йдеться. Точно не про монополізацію чи тиск на малий бізнес. Принцип тут зрозумілий – якість, а не кількість. Членство у НСПС має бути престижним й корелюватися з рівнем відповідальності. Модель НСПС – децентралізована: регіональні представництва, сильні локальні команди, фокус саме на проєктних організаціях без дублювання функцій інших професійних спільнот.

Стратегічна мета НСПС – створення моделі саморегуляції проєктного ринку. Це не швидко і не просто. Це не процес одного місяця. Трансформація триватиме щонайменше 2 роки. Але без цього проєктна галузь й далі залишатиметься у ситуації демпінгу та втрати якості. Галузі потрібна системна робота, та ж діджиталізація повинна йти поруч із енергетичною стійкістю, а ринок послуговуватися чіткими правилами.

Саме в цій логіці НСПС заявляє про себе не як про чергове об’єднання, а як про спробу професіоналів зробити проєктний ринок відповідальним, зрозумілим та здатним працювати на відбудову України, а не створювати й потім розгрібати накопичені проблеми, на що витрачати дорогоцінний час є неефективно з будь-якої точки зору.

Запис Проєктний ринок між нормативами і реальністю, або чому галузь дозріла до нових «правил гри» спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Про те, що формує людину та визначає її шлях.

НСПС: Пане Вікторе, що для Вас особисто означає «міцний фундамент» у житті?

Віктор Лещинський: Фундамент для мене є тим, чого не видно зовні, але саме він тримає усю конструкцію будь-чого. Для мене фундамент у житті – це любов до близьких, повага до оточуючих мене людей та віра у себе, справу, у завтрашній день. Коли ці речі є, то можна витримати будь-які навантаження та негаразди. Без цих ключових речей навіть найбільші досягнення залишаються крихкими.

НСПС: Ви часто порівнюєте життя із домом. Чому саме така метафора?

Віктор Лещинський: Жоден справжній дім ніколи не будується швидко. Він потребує продуманого плану, часу, терпіння та відповідальності за кожне ухвалене рішення. Так само, як і життя. У житті кожен крок як цеглина. Якщо десь, скажу так, схалтурити, знехтувати головним або поспішити, то рано чи пізно навіть найміцніша конструкція дасть тріщину.

НСПС: Які принципи Ви вважаєте незмінними, незалежно від обставин?

Віктор Лещинський: Чесність перед собою й перед іншими. Слово, яке має вагу, за яке не соромно та за яке готовий відповідати. І, безумовно, повага до людей, навіть коли думки з ними в мене не збігаються. Саме ці принципи, на мою думку, у наші складні часи стають чіткими орієнтирами і не дозволяють втратити себе.

НСПС: Чи був у Вашому житті момент, який змусив Вас переосмислити цінності?

Віктор Лещинський: Такі моменти є у кожного, навіть якщо не усі про них говорять. Вони приходять несподівано та дуже чесно ставлять запитання: «Що ж насправді важливо?». Такі моменти нагадують нам, що значення має не лише результат, але і шлях, яким ти до цього результату дійшов. І люди, з якими ти був поруч. Та які були поруч із тобою.

НСПС: Що сьогодні Вас мотивує рухатися далі?

Віктор Лещинський: Відчуття відповідальності. Перед родиною, командою, партнерами, людьми, які довіряють і розраховують на мене. І ще – віра у те, що навіть невеликі, але правильні кроки, з часом змінюють майбутнє значно відчутніше, аніж красиві чи гучні слова.

НСПС: Яку пораду Ви дали б тим, хто читатиме ці Ваші слова?

Віктор Лещинський: Не ігноруйте фундамент. Інвестуйте час та увагу у близьких, у власні цінності, у внутрішню чесність, у віру в себе. Коли основа міцна, то будь-які поверхи життя – кар’єра, мрії, плани, бажання – постануть дуже впевнено та дуже надовго.

Запис Президент НСПС Віктор Лещинський: Життя починається із внутрішньої опори спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

У Києві відбулося важливе для інженерів-консультантів і всієї будівельної галузі обговорення – презентовано аналітичний звіт щодо ризиків у сфері інженерно-консультаційних послуг.

Ця тема давно потребувала публічної дискусії, адже якість управління будівельними проєктами напряму залежить від компетентності та повноважень інженера-консультанта.

Хочу підкреслити: професія інженера-консультанта повинна мати чітке правове визначення, стандартизовані вимоги та прозорі механізми відповідальності.

Лише так можна усунути наявні суперечності, підвищити якість технічного супроводу й забезпечити передбачуваність процесів у будівництві.

Це питання не лише практики, а й правової безпеки проєктів.

Запис Аналітичний звіт щодо ризиків у сфері інженерно-консультаційних послуг спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Літня спека знову нагадала українцям про важливість сонцезахисту. У той час, як більшість людей відкривають вікна в пошуках свіжого повітря або вмикають кондиціонери, у світі дедалі активніше розвиваються інші підходи до забезпечення комфортної температури в оселі — за допомогою сучасних сонцезахисних систем.

За даними досліджень, через вікна може втрачатися до 40% тепла взимку, а влітку — до 87% зайвого тепла потрапляє в приміщення саме через них. І якщо самі вікна вже давно є об’єктом уваги енергозберігаючих програм, то їхнє доповнення — жалюзі, ролети та штори — лише починають отримувати належне визнання.

Нові підходи у світі: вікно + покриття + поведінка користувача

Сучасні системи оцінки енергоефективності у світі поступово переходять від аналізу лише вікна як окремого елементу — до комплексного підходу. Це означає, що враховується не тільки характеристика склопакета, а й те, яке покриття використовується (зовнішнє чи внутрішнє), та навіть поведінка мешканців — наприклад, наскільки регулярно і в який час доби закриваються жалюзі.

У США цим напрямом займається Рада з енергоефективності віконних аксесуарів — AERC, що запровадила систему рейтингів для жалюзі, штор і ролет. Вона оцінює не лише показники теплопередачі (U-фактор) та захисту від сонячного тепла (SHGC), а й сценарії поведінки користувачів: наприклад, як вплине автоматичне відкривання і закривання на витрати енергії.

У Європі діє стандарт EN 14500, який дозволяє точно розраховувати вплив сонцезахисного текстилю в поєднанні зі склопакетом. Там особливо акцентують увагу на показнику gtot — він відображає, скільки сонячного тепла в цілому проходить через комбінацію «скло + покриття». Ідеальне значення — близьке до нуля.

Чому це важливо для України?

Стандарт EN 14500 вже офіційно впроваджено в Україні — наказом від 28.12.2022 № 285 Мінрегіону про пакетне прийняття європейських стандартів CEN/CENELEC. Проте на практиці його майже не застосовують. Водночас широке впровадження цього стандарту дало б змогу об’єктивно порівнювати ефективність різних сонцезахисних рішень і приймати технічно обґрунтовані рішення на етапах проєктування та реконструкції.

Це особливо важливо в умовах повоєнного відновлення, коли вартість енергоносіїв висока, а будівлі потребують швидкого, економного та ефективного оновлення. Сертифікація віконних покриттів дала б змогу порівнювати доцільність використання мультифункціонального скла, зовнішніх ролет або внутрішніх рулонних штор — на основі реальних даних, а не маркетингових заяв.

Перспектива державної підтримки

Цілком логічним кроком у майбутньому могло б стати включення жалюзі до програм енергомодернізації — на зразок вже знайомої українцям програми «Теплі кредити».

У США, наприклад, певні моделі сотових штор, протестованих і сертифікованих AERC, можуть претендувати на податковий кредит згідно з федеральною програмою енергоефективних покращень (Section 25C). Вона передбачає компенсацію до 30% витрат (але не більше $1200 на рік) на енергоефективне обладнання та матеріали, встановлені у власному житлі. Це приклад того, як державна політика стимулює встановлення сертифікованих рішень.

В Австралії діє система WincovER, яка присвоює сонцезахисним матеріалам «зіркові» рейтинги енергоефективності. В Європі ж, з травня 2025 року, в рамках нової енергетичної етикетки ЄС навіть моторизовані жалюзі будуть оцінюватись як частина системи споживання енергії в будинку.

Для України це — сигнал. Якщо ми прагнемо бути частиною європейського ринку, варто не лише будувати нові будівлі з сучасними вікнами, а й забезпечити їм повноцінну комплектацію — із системами захисту від перегріву влітку та втрати тепла взимку. А значить — з вікнами, які «працюють» разом із жалюзі та шторами як одна система.

Висновки

Енергоефективність починається з деталей. І хоча жалюзі можуть здаватися простим елементом інтер’єру, у поєднанні з якісними вікнами та свідомим користуванням вони здатні зменшити навантаження на кондиціонери й опалення на десятки відсотків. А це — економія для родини, зменшення викидів CO₂ для довкілля та комфорт, який відчувається щодня.

Саме тому українське професійне середовище має ініціювати адаптацію міжнародних стандартів, впроваджувати сертифікацію та просувати тему енергозберігаючих віконних покриттів на рівні державної політики.

Матеріал підготовлений почесним членом НЕБАУ Антоном Некриловим за підсумками участі у конференції Attachments Energy Rating Council (AERC), що відбулася 16 квітня 2025 року у Вест-Палм-Біч, США.

Запис Сонцезахисні системи в контексті енергоефективності спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Доктор юридичних наук, президент Національного експертно-будівельного альянсу України (НЕБАУ) Віктор Лещинський став гостем передачі «Особистість» з Сергієм Дойком».

Йшлося про особливості будівництва під час війни, юридичні аспекти використання землі під забудову та чому в Україні досі немає закону про лобізм.

Одна з головних тем розмови – так звані «туалетні схеми» у сфері містобудування. За словами Віктора Лещинського, «слово «схема» в технічному сенсі є абсолютно коректним. Колись у документації для містобудівних рад та вищих посадових осіб використовували терміни «схема реалізації», «схема впровадження» тощо. Однак, згодом, це слово набуло негативного забарвлення через його асоціацію з корупційними діями. Саме тому нині у багатьох виникає підозра, що коли йдеться про «схеми», то це щось незаконне й корупційне».

Стосовно ж до суті питання, то, як пояснив Віктор Лещинський, під «туалетними схемами» мається на увазі, очевидно, ситуація, коли земельна ділянка виділяється під певний об’єкт, наприклад, під громадську вбиральню, а насправді на цій території зводиться щось зовсім інше, приміром, багатоповерховий будинок або ж торговельний центр.

Далі у програмі мова йшла про безпеку на будівництві, необхідність ухвалення Містобудівного кодексу, перспективи ремонту житла та виклики, пов’язані із поверненням українців додому після перемоги України.

Віктор Лещинський звернув увагу на виняткову важливість єдиного стратегічного документа у сфері будівництва міста – Містобудівного кодексу. На його думку, саме цей документ має систематизувати усі ключові процеси: від планування до експлуатації будівель, у тому числі – реконструкцію, просторовий розвиток громади, інфраструктурне оновлення.

І ще тема, яка нині неабияк актуальна. За даними Міністерства єдності, близько 70% українців готові працювати вдома після завершення війни. Однак, для цього необхідно забезпечити не лише військову, а й енергетичну, економічну та інфраструктурну безпеку. Доктрина «Безпечна Україна» передбачає виділення 800 мільярдів гривень, зокрема на об’єкти цивільного захисту, але й цього недостатньо.

«Повернення українців – стратегічне завдання держави Україна. Держава має не просто чекати, а активно працювати з людьми, створюючи для них реальні умови», – підсумував Віктор Лещинський. І пояснив, що, попри величезні ризики, українське будівництво отримує інвестиції, а після війни їх стане ще більше, тож треба готувати кадри вже сьогодні.

Посилання на програму:

Запис Повернення українців – стратегічне завдання держави! спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Київський аграрний університет Національної академії аграрних наук України та ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» інформують, що 20 лютого 2025 року у місті Києві відбудеться Саміт «Виклики сьогодення» (експертиза, агросфера, наука та інновації 2025).

Захід стане майданчиком для конструктивного діалогу, висловлювання та обговорення різноманітних думок між представниками влади, аграріями, науковцями, переробниками, логістами, громадським сектором тощо.

Головна тема обговорення на Саміті – «Перспективи розвитку аграрної галузі України: де ми зараз та куди прямуємо?». Програма заходу складатиметься із дискусійних панелей, виступів учасників ринку та презентацій з боку експертів галузі.

«Цей Саміт є важливим кроком для консолідації зусиль наукової спільноти, агробізнесу та експертів у вирішенні викликів, що стоять перед нинішньою Україною. Саме такі представницькі заходи сприяють впровадженню інновацій і забезпечують діалог між усіма зацікавленими сторонами», – зазначив один із організаторів Саміту, відомий експерт будівельної сфери України, доктор юридичних наук Віктор Лещинський.

Саміт буде корисним для власників, топ-менеджерів і фахівців агробізнесу, а також компаній, що займаються вирощуванням й переробкою аграрної продукції.

В Саміті беруть участь:

– Агрохолдинги і фермерські господарства;

– Компанії, що займаються зберіганням і переробкою зерна;

– Трейдери та логісти;

– Постачальники технологій, техніки та інноваційних продуктів;

– Аграрні науковці, експерти, урядовці, фахівці ринку.

Питання, які обговорюватимуться на Саміті:

• Використання інновацій в аграрному секторі економіки.
• Кадрові питання на аграрному ринку: як підготувати кваліфікованого фахівця?
• Ґрунти та новітні технології у обробці ґрунтів.
• Експорт продуктів: законодавство, логістика.
• Територіальні громади та питання інвестування, розробки комплексного плану громад й не тільки.
• Адаптація України до критеріїв ЄС у аграрній сфері. Аграрні стандарти.
• Державна та недержавна підтримка аграрного сектору. Українські та закордонні гранти.
• Експертиза, особливості експертизи в сучасних умовах. Питання інтелектуальної власності, інновацій тощо.

Саміт «Виклики сьогодення» (експертиза, агросфера, наука та інновації 2025) – це платформа, де буде надано можливість взаємодіяти різним командам, спільнотам та компаніям, а також майданчик для кожного висловити власну думку з приводу того, як саме Україні буде найрезультативніше рухатись далі вперед у контексті розвитку та відбудови аграрної сфери та агроринку України.

Запис Саміт «Виклики сьогодення» спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Президент Національного експертно-будівельного альянсу України Віктор Лещинський взяв участь у програмі «Від першої особи» на телеканалі Еко TV, де йшлося про поточний стан справ та ключові проблеми будівельної галузі України.

Однією з найгостріших проблем Віктор Лещинський назвав нестачу робочої сили, яка впливає як на комерційні, так і на стратегічні державні проекти. Нині першочерговим завданням є зміцнення обороноздатності країни, зокрема, будівництво фортифікаційних споруд на замовлення Міністерства оборони. Ці проекти реалізуються у прифронтових зонах та регіонах, наближених до кордону. Водночас, за його словами, нестача робочих рук відчувається на об’єктах комунальної інфраструктури, які забезпечують життєдіяльність міст та сіл. Багато працівників будівельної галузі залучені до ротації у Збройних силах України, що створює додатковий тиск на сектор.

Віктор Лещинський підкреслив, що після завершення війни велика кількість українців повернеться на Батьківщину, що сприятиме відновленню країни. Важливим аспектом цього процесу стане перекваліфікація кадрів та залучення додаткової робочої сили для реалізації масштабних проектів відбудови.

Віктор Лещинський також звернув увагу на необхідність підготовки кваліфікованих робітників. Профспілки вже започаткували короткострокові курси для спеціалістів, проте повноцінне навчання потребує більше уваги до практичної підготовки, яка є критично важливою у будівельній сфері.

Одним із ключових завдань, за словами Віктора Лещинського, є розробка Будівельного Кодексу.

Цей документ об’єднає чинні нормативні акти та врегулює процеси у будівельній галузі, що сприятиме створенню привабливого інвестиційного клімату та широкому залученню міжнародних інвесторів до відбудови України. Цього Кодексу, на переконання Віктора Лещинського, Україна потребує досить давно.

Детальніше дивіться у повному відео програми «Від першої особи» за посиланням:

Запис Україні потрібен Будівельний Кодекс! спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.

Відомий експерт з питань будівництва, президент Національного експертно-будівельного альянсу України Віктор Лещинський днями розповів ЗМІ про те, чи є сенс перебудовувати вже наявні школи, заклади охорони здоров’я, офіси та інші об’єкти, або ж логічніше будувати усе нове й до того ж – підземне.

Ці та інші питання Віктор Лещинський детально висвітлив у програмі «Особистість».

За його словами, «перебудовувати – це зносити наявні об’єкти, будувати їх заново. Це – нелогічно. Бо ж не факт, що у будівлі є цокольний поверх, підвальний поверх, який відповідає нормативам, закладеним у ДБН. Але, за можливості, таке переоснащення таки можливе. Здебільшого відповідні об’єкти потребують цивільного захисту шляхом реалізації проекту на території, що знаходиться поряд. І це буде переважно – заглиблена конструкція з усіма необхідними нормативами.

Звісно, тут постане проблема з територією. У столиці, приміром, такий проект реалізувати значно важче, аніж, наприклад, у регіонах, обласних центрах, котрі не так щільно забудовані (десь на Херсонщині, наприклад). Однак, саме складність побудови відповідного об’єкту однакова на будь-якій території, просто, зокрема, у Києві – надто щільні мережі і вільного місця реально обмаль.

Є відповідна база, є державна програма «Моя фортеця», де також можна замовнику будівництва узяти за приклад двоповерхові підземні об’єкти. Чому варіант – двоповерхові? Тому, що є територія надто стиснута, а об’єкт цивільного захисту треба прилаштувати на цю територію, а вона вузька або ж маленька. До того ж потреби та розміри такого об’єкту залежатимуть від числа, наприклад, дітей та вчителів школи, від кількості пацієнтів й персоналу медичного закладу, від числа працівників адміністративної будівлі тощо».

Так само Віктор Лещинський розповів й про те, як укриття подвійного призначення перетворюються на класи школи чи відділення лікарень. На його думку, «передусім укриття подвійного призначення гарантують безпеку людям, а вже потім їх можна підлаштувати під інші необхідні функції другого призначення.

Є багато державних програм, які спрямовані на заходи безпеки в об’єктах будівництва, що мають гарантувати цивільний захист населення. Особливо коли йдеться про протирадіаційні укриття, об’єкти подвійного призначення у регіонах, котрі знаходяться поряд із лінією зіткнення. Таких, приблизно, 8 регіонів України.

Це не, приміром, школа-укриття. Тобто, першочергове призначення – не школа. Це, в першу чергу, протирадіаційне укриття. Передусім там гарантовані захисні властивості, а вже потім відбувається перехід до тієї складової подвійного призначення, щоб пристосовувати подібні об’єкти під навчання школярів, дитячі садки або об’єкти охорони здоров’я. Якщо укриття підлаштовується під дитячий садок чи школу, то там, відповідно, має бути забезпечений повноцінний освітянський процес, а це – нормальна робота класів, спеціальне освітлення, котре відрізнятиметься від того, що традиційно присутнє у ПРУ, потрібна адекватна вентиляція, необхідна вбиральня та багато-багато чого іншого, що забезпечуватиме нормальну життєдіяльність учнів та вчителів.

Щодо лікарень, об’єктів охорони здоров’я. Окрім того, що там безумовно гарантується безпека співробітників та пацієнтів закладу, така споруда повинна містити також й приміщення, де проводитиметься невідкладна медична допомога. Подвійне призначення такого протирадіаційного укриття повинно мати облаштоване місце, у якому можна здійснювати хірургічні операції, проводити догляд за пацієнтами, надавати повну та якісну медичну допомогу, забезпечуючи як вентиляцію, так і усі відповідні норми та необхідні умови, котрі притаманні будь-якому повнокровному закладу охорони здоров’я».

Запис Чи розбудовуватиметься Україна під землею з метою безпеки? спершу з'явиться на Національна Спілка Проєктної Справи.